Меритонський бал: сукня №2

про Меритонський бал і другу пошиту мною сукню.   Відбувався бал у Ірпені, у Будинку культури. Гарне приміщення, "у стилі", просторе, атмосферне. Місто дуже сподобалось: суцільний парк, море зелені. Відбудовується, реконструюється, доводиться до ладу. Все акуратне, чисте, привітне якесь. Доїжджали від Києва електричкою (хвилин 15), звідти пішки йшли до БК.    Організатори балу намагалися врахувати всі дрібниці, було атмосферно, гарно. Були "культмасові цікавинки" у стилі того періоду - фокуси, фізичні досліди, картярський стіл, живі картини... Красива музика, красиві танці, красиві дами...        Багато хто шив сукню самостійно. Як і я. Знову ж (це вже стиль такий, напевно), "я єво слєпіла із таво, што била" . Оксамитова штора із секонду кольору попелястої троянди, трохи терпіння і часу, пару метрів мережива і стрічок... Часу пішло годин з 10... Уривками, вечорами, по 10-60 хвилин за раз. Це сукня, тюрбан і переробка корсажу.        На білизняний корсаж нашила "грудку" із плісованої тканини, обшила мереживом, пришила бретельки (перероблю-ушию, бо спадають). Сукня - без жодної викрійки, методом прикладання до себе і підколювання. Одна частина - перед ліфа, дві однакових частинки на спинку, прямокутник-перед спідниці і закруглений довший прямокутник-зад спідниці зі шлейфом. Низ обшитий плетеною тасьмою (постраждала у танцях від ніг кавалерів ). Ліф обшитий мереживом та стрічками з органзи, спереду брошечка з підвісками-перлинками та стразами і бант з довгими вільними кінцями, ззаду теж бант. Ззаду ліф сукні застібається на блискавку, а потім ще на гудзики.        Рукавчики - не зовсім "ліхтарики", а скоріше стилізація. Принцип простий - прямокутник, у півтора рази довший за довжину, що нам потрібна (міряється від задньої частини ліфа до передньої через плече), садиться на резинки з обох довгих сторін, таким чином призбируючись у гармошку. Пришивається до ліфа короткими сторонами спереду і ззаду, обшивається мереживом і стрічками.    Тюрбан робиться елементарно і дуже швидко (у мене пішло хвилин 20). Відрізаємо довгий прямокутник тканини, складаємо вдвоє по всій довжині, прошиваємо довгу сторону, щоб вийшла довга труба. Скручуємо цю трубу по спіралі, складаємо у кільце. Діаметр кільця вираховуємо по обхвату голови. Сшиваємо у кількох місцях, аби кільце міцно скріпилося. Беремо тасьму, обкручуємо нею отримане кільце по спіралі, пришиваємо. Спереду кріпимо брошку з пір"ям і камінчиками. Все, тюрбан готовий.        Хотіла ще шити танцювальні туфельки, але не вистачило часу і бажання через особисті проблеми. Але ось після переїзду, отримавши нове робоче місце, таки пошию:) Вручну вишитий оксамитовий палантин теж знайшла на секонді, сумочка залишилась із Американського балу... Ось і все по костюму. Волосся елементарно зібрала в гульку. Коротше, все просто насправді))))     Ноги страшенно гудуть, трохи пошкодила ліву стопу - потягла зв"язки. Але то стара травма, хронічно вже. Мажусь мазькою, у середу вже буду стрибати. А у вівторок ми виступаємо у 1й школі на Днях Америки.    На замітку на наступний бал: треба ВЧИТИ ТАНЦІ!!!!!! НЕЗНАННЯ ТАНЦІВ ЗМУШУЄ ВІДМОВЛЯТИ ЧУДОВИМ КАВАЛЕРАМ, А ЦЕ НЕПРИЄМНО

п.с. вибачте, многа букафф п.п.с. ах, так, шила знову вручну. без машинки.