Твій запах - 02.05.2015 р.

ТВІЙ ЗАПАХ

Я запах твій із запахом весни
в своїм повітрі дивно поєднала -
заповнили мене промінням сонячним вони
і випили... розсипались... прорвались...
намистом покотились по землі...
дощем спустились з неба... обійняли...
і понесли з собою в нікуди...
заполонили - й душу розірвали!
Фонтаном вихлюпнулись мої дні,
роки, століття, безкінечні драми...
повітря тепле, божевільне... Ні!
Я божеволію! Тримай мене руками!
Без твоїх рук на серці мені важко...
без подиху, без ніжної іронії,
без теплих ковдр і словесних ласк,
без мук, розлук, солодкої агонії...

Я запах твій не сплутаю ні з яким...
Він в серце в"ївся і забравсь під шкіру,
у кожну пору просочився, вп"явся
і держить міцно мої шерхлі губи... Міру
придумай покарання за розпусту,
придумай, кате, смерть солодку діві!
Катуй усмішкою... Тебе вже не відпущу,
помщуся ласкою за всі твої катівні дії!
Якщо не вб"єш, - то я тебе так точно
захоплю, заточу, ти станеш бранцем,
невільником моїм... Я тіло твоє хочу -
і душу візьму, назову коханцем...
Поставлю п"єдестал, в в"язницю замурую,
корону одягну, з шута сміятимусь,
твоя невільниця, рабиня... Так сумую!
Зроби своєю... твоєю називатимусь...

Я запах твій із запахом зізнання
для себе поєднала... Вже жалкую...
Дай випить смак твого солодкого зітхання!
Мук совісті давно я вже з тобой не чую...
Я буду брати твої руки й очі
з собою в ніч на спокій і неспокій,
до серця пригортатиму... Шалені ночі!
Скажені ночі у світі зачарованім!
Тобою зачарована, тебе ненавиджу!
Собою нехтую! Возношу до небес!
Скажи, що всі помруть від заздрощів,
коли Я палко цілуватиму тебе! Мов пес
лизати мої руки будеш! Бійся
мене не слухатись, будь вірним псом! Тримайся!
Тебе врятую від тебе самого! Грійся
об моє серце... Зникни! Начувайся!
Цілуй! Цілуй! Твій запах одягну я...
Не треба одягу! Цілуй мене оголену!
Солодку, п"яну, божевільну... Чуєш?!
Хай буде тіло моє ласкою спотворене!

Від запаху твого п"янію і звиваюсь -
мов черв, звиваюсь, по землі плазую...
Тебе під ноги постелю... Топчу й не каюсь...
Катуй мене й надалі... Я лікую
всі твої рани цим своїм безмов"ям,
і тихим словом, і безумним криком,
і криком болю, й стогоном півсонним...
Своєю пристрастю тебе я привідкрию...
Я запах твій ношу, як шовк, як укривало,
я в ньому сплю й світанок зустрічаю...
Вдихаю, упиваюсь, усміхаюсь...
І своїм запахом твій усміх огортаю...

(с) pomizhhmar - 2.05.2015